Літературна світлиця

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»

Трипільська ЗОШ І-ІІІ ст.

16 березня 2015 року

Початок : 9.00 год.

Мета: пізнання постаті Великого Кобзаря; ознайомлення з життєписом Тараса

Григоровича Шевченка; виховання любові до рідного краю;

пробудження національної свідомості; патріотичне виховання та

розвиток почуття гордості за свій народ і державу; демонстрування

краси і чарівності Шевченкового слова.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники; збірка «Кобзар» і

виставка творів художньої літератури про життя та творчість

Т.Г.Шевченка; комп’ютерна презентація, пісні на слова

Шевченка,

Хід заходу

Учні заносять хліб і сіль на рушнику

Ми раді Вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди і в місті, і в селі.

Серця в нас сповнені любов’ю, миром,

Бажаємо, щоб зустріч була щира.

Вітальне слово директора школи: Давидюк Наталії Іванівни.

Кліп групи «Скрябін» «В казематі»

Бібліотекар: Доброго дня, шановні! Ми раді Вас вітати у нашій світлиці. Знов прийшла на землю шевченкова весна. 9-го березня виповнилося 201 рік з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми пропонуємо Вам пройти разом із нами життєвими шляхами великого Кобзаря.

Вже стільки мовлено і написано, що, здається, немає серед його творів недослідженої поезії чи хоча б рядка. Та чи пощастило митцю на розуміння, чи не стало його ім’я символом без знання змісту? Ми чуємо «Шевченко», і в уяві виникають асоціації – «народний», «національний», «перший», «поборник волі», «захисник народу»… Чи справді розуміємо ми феномен митця, чи знаємо ще щось, окрім фактів біографії, перших романтичних балад і загальновідомого «Заповіту»?! Шевченко став для нас символом, образом, що перебуває десь у глибинах людської підсвідомості, біля самісіньких джерел національних традицій.

Т.Г.Шевчеко ніколи не був учителем і не писав педагогічних творів, окрім «Букваря Южноруського» , однак у багатьох його віршах, повістях і драмах, у щоденнику та листуванні з близькими є чимало цінних думок про освіту та виховання, які не втратили актуальності й сьогодні. Ці матеріали висвітлюють саме багатогранну особистість Кобзаря.

Бог, любов, добро, Україна – все це становить суть творчості митця, найбільші цінності для поета, але «убога Україна» для нього найдорожча за все на світі.

Так, він більше аніж любив Україну. Те почуття настільки було могутнім, що навіть у нього – поета геніального – не вистачило слів, аби висловити всю його незглибимість.

Вже стало доброю традицією відзначення шевченківських днів в нашій школі. Ми завжди готуємо літературні читання, які проходять в бібліотеці по творах Кобзаря. Молодша школа завжди готує ілюстрації «Я малюю за творами Шевченка». Традиційно проходить книжкова виставка самих творів поета, а також інших письменників про Шевченка. І обов’язково проводяться уроки, присвячені творчості поета. Також ми демонструємо до шевченківських днів найцінніший Кобзар, який існує в нашій школі – 1914 р.

А зараз, надається слово читачам бібліотеки.

Ведучий: Сьогодні ми зібралися сюди,

Щоб ще раз пройти Тарасові шляхи.

Вірші Тараса пригадати,

Пісні всі разом заспівати.

А головне – не забувати,

Що Україна – наша мати.

1-й читець: Минають дні, роки минають,

Та вірші Тарасові мене не залишають.

Щоразу постає картина:

Убита горем бідна Катерина,

То гайдамаки в боротьбі,

То матір із донькою на ставі,

Лілея біла розцвітає,

Весна всю землю прикрашає.

А там, далеко, під горбом,

Кріпачка-мати жне серпом.

2-й читець: І хочеться мені слова

Шевченка повторяти:

«Не завидуй багатому,

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові –

Він все те наймає.

Не завидуй могучому,

Бо той заставляє.

Не завидуй славному –

Славний добре знає,

Що не його люди люблять,

А ту тяжку славу,

Що він гіркими сльозами

Вилив на забаву».

Ведуча: Коли міняли честь неначе крам,

А правду – совість кидали за грати, -

В серцях людей ви спорудили храм,

Якому там повік-віків стояти.

Коли брехня сідала на престол,

Мовчало все від заходу до сходу, -

Ви осінили праведним хрестом

Безсмертне слово рідного народу.

Вогонь запалений Тарасом,

У нашім серці не погас –

Він став над простором і часом

Він будить нас, він кличе нас!

Пропоную переглянути презентацію «Т.Г.Шевченко – поет, художник, просвітитель»

Ведучий: Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все поро нього знаємо, все в ньому розуміємо, він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.

Про роль постаті Т.Г.Шевченка в житті мешканців с. Трипілля, зібрала Анатоліті Сніжана, переможець обласного конкурсу «Тарас Шевченко - володар у царстві духу» в номінації «Літературознавство». Зібрані матеріали місцевого краєзнавчого характеру підтверджуються історичними джерелами.

Виступ бандуристів Стрітівської кобзарської школи._____________________

____________________________________________________________________

3-й читець: Т.Г.Шевченко вірш «Пророк»

Ведуча: Слово, яке лише плаче, в скорботі й зажурі колише спогади, а не окриляє дух, не наповнює людину і націю енергією самоздійснення, - для поета мертве.

Шевченкове слово відтворює історичну подію, факт. Такими естетичними засобами, щоб спочатку зруйнувати стереотипи їхнього сприйняття, а потім цю подію чи факт подати в новій інтерпретації.

Лілея: «За що мене, як росла я,

Люде не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

За що вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

З мого світу? Дивуються,

Не знають, де діти!

Скажи мені, мій братику,

Королевий цвіте!»

«Нащо мене Бог поставив

Цвітом на сім світі?

Щоб людей я веселила,

Тих самих, що вбили

Мене й матір?.. Милосердний,

Святий Боже, милий!»

Інсценізація поеми «Наймичка»

Наймичка: ( виходить на сцену). А я ледве додибала. До вашої хати. Не хотілось на чужині Одній умирати! Коли б Марка діждатися… Так щось тяжко

стало! (Стоїть, сумно схиливши голову.)

Ведуча: Іде Марко, не журиться.

Прийшов – слава Богу!

І ворота одчиняє,

І молиться Богу…

Наймичка: Чи чуєш, ти, Катерино?

Біжи зустрічати!

Уже прийшов. Біжи швидше.

Швидше веди в хату!..

Слава тобі, Христе-Боже!

Насилу діждала!

Ведуча: І «Отче наш» тихо-тихо,

Мов крізь сон, читала.

Ввійшов Марко в малу хату

І став у порогу…

Аж злякався…

Ганна шепче:

Наймичка: Слава… слава Богу!..

Ходи сюди, не лякайся…

Марку! Подивися,

Подивися ти на мене!

Бач, як я змарніла?

Я не Гання, не наймичка,

Я …

Прости мене! Я каралась,

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я … я твоя мати.

Ведуча: Та й замовкла…

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся… До матері –

Марко: Мамо!

А мати вже спала.

Ведучий: Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього, слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

4-й читець: Т.Г.Шевченко «Заповіт».

Ведуча: У своїх віршах Шевченко описував свої мрії. Він мріяв про сім’ю вольну нову: «Буде син і буде мати, і будуть люди на землі», де «простеляться шляхи вільні і широкі».

Шановні, пропоную вам подумати над своїми мріями та записати їх на невеличких паперових метеликах. Після цього кожен із вас має прикріпити свій метелик на дошку та за бажанням може озвучити власні мрії. Метелик – символ душі у давніх греків. У багатьох релігіях він символізує здатність перевтілюватися у красу і радість.

5-й читець: Ми чуємо тебе, Кобзарю, через століття.

І голос твій нам душу окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Літературну світлицю допомогли підготувати:

- Директор школи Давидюк Наталія Іванівна;

- Завуч з навчально-виховній роботи Кухарчук Руслана Володимирівна;

- Завуч з виховної роботи Буренко Катерина Іванівна;

- Педагог-організатор Погребняк Наталія Федорівна;

- Бандуристи Стрітівської школи Кобзарів;

- Психолог Василенко Юлія Іванівна;

- Вчитель української мови Цук Лариса Миколаївна;

- Вчитель світової літератури Чернишова Ірина Василівна;

- Учні 10 класу:

Лук’янчук Влада

Шкута Марина

Граб Тетяна

8 класу :

Стрілець Марина

Єлісеєв Олександр

Ігнатенко Марина

7 класу:

Клен Владислав

6 класу :

Бойко Таміла

5 класу:

Кожухівська Юлія

3 класу:

Кріцька Олександра

Філоненко Валентина

Дякуємо за увагу і спасибі за візит.

Кiлькiсть переглядiв: 35

Коментарi